Стріла я замріяну дівчину

Стріла я замріяну дівчину,
Милу, з теплим поглядом очей,
Мов скупалась у гірських озерах,
Й огорнулась в сутінки ночей.

Молода, красива й легковажна
Танцювала в лузі на траві,
А природа - матінка втішалась,
Ій пісні співала чарівні.

Юна Мавка у танку кружляла,
Бісики пускала Лукашу.
І берізкам коси розплітала,
Засівала квітами в саду.

Молоділа, голосно сміялась,
І неслось відлуння у поля,
Де земля із трепетом  чекала,
І снігами  змучена  рілля.

І красуня вправно розсівала
Зерна, що ростила, мов дітей.
А селян  відверто дивувала
Працею на благо для людей.

Ось така вона - весна - красуня.
Гомінка, невтомна, і  п янка.
У коханні ніжна, щедра в праці
Творча, динамічна і легка.
07.04. 2016р.