В огні весна тремтить квітуча,
Стліває поглядами зла,
Горять міста Ірпінь і Буча,
Чернігів спалено до тла.
Із сумом Харків притаївся,
Ховають Суми біль від ран,
Оріхів вибухами вкрився,
З них кров висмоктує тиран.
Покрились сірим пилом бані,
Хрестів не видно крізь дими,
А вирви стогнуть на кургані,
Як відчай в привидах чуми.
Хрести сховалися від жаху,
Від миру хижої орди,
Церкви здригаються від страху,
Їм кров окроплює сліди.
Для чого ті хрести носити,
Читати злобно Отче наш,
А потім красти і вбивати,
Двохсотий кинувши вантаж.
Їх не спасе Марія - Діва,
Втече, заплакавши чимдуж,
З вікони поглядом сльозлива
Відправить в пекло сотню душ.
А у степах, де вітер грає,
З небес подивиться Господь,
За зло безжально покарає,
Відкривши простір світловодь.
В боях весна цвіте і плаче,
Від куль вмираючи в степах,
А смерть відспівує тремтячи
Війною вбитий мертвий жах.