Землі вклоняються дощами небеса,
Бринить повітря тихою струною,
І запах зелені в повітрі воскреса.
Цьогоріч сніг не вкрив поля й долини,
Туман шептав веснянки повсякчас,
І розсипав на віття намистини,
Й низав гердан березам для прикрас.
В повітрі пахне прілістю терпкою,
А вітер тче із листя килимки,
І крізь шпарини тиші й супокою
Ідуть за обрій вранішні димки.
Хоч ще зима, душа весні радіє,
Вже кличе сад господаря в ці дні,
На сонці груша знову молодіє,
Й вбрання весільне міряє у сні.
Хоч ще зима, та пахне день весною...