Як лісові мешканці будували міст

Казка - байка

На острові, що в нетрях поринає,

Зібрались звірі, і на галявині кого лишень немає!

Зайці стоять убоки узялись,

Моторні Білочки й собі в юрбу зійшлись,

Ведмідь, Бобер, Козуля та Їжак,

Щось жваво обговорюють- не вияснять ніяк.

До них невдовзі і  Лелека прилетів,

І ділову дискусію завів:

- Я щойно пролітав над нашими краями,

На міст поглянув, він же цими днями...

Якщо його не зремонтуєм,будем без моста,

А це погодьтеся, вже справа непроста.

І острів буде пасткою для нас,

Якщо не приймем мудре рішення в цей час.

Уважно слухали Білки Лелечину промову,

Бобер пропонував зробити переправу нову,

Зайці ж відстоювали думку про ремонт моста:

-Ідея не нова, але дешева і проста.

Та ось у центр кола вийшов Їжачок,

І приєднавсь до дискусійних балачок:

- Старій свитині - гріш ціна,

Водою швидше підмивається й стара стіна.

Тому ніж кошти у ремонт вкладати,

Я пропоную новий міст побудувати!

- Розумно сказано! - погодився Ведмідь,-

Але своїми силами нам задум не здійснить.

Я пропоную мешканців до гурту запросити,

І разом дружно цей проект обговорити.

- Я оббіжу і всіх проінформую,- Козуля відказала,

І щоб швиденько всіх зібрать до лісу поскакала.

Та як годиться, в справах ділових Сорока - Скрекотуха

Не може дзьоб не всунуть свій й не набрехать під вухо.

Тому розмову цю підслухала лукава,

І полетіла скрекотать наліво і направо.

Ось під пеньком Кабан - Іклан їй на шляху зустрівся,

І про новини запитать, він як завжди, не забарився:

- Що нового почула ти,Сороко - Скрекотухо?

Тут Білобока з гілки "стриб" - й підсіла вже до вуха:

- Розмова йдеться про місток,

Що поєднав наш острів й бережок.

І хто ж ти думаєш цю бесіду завів?

Ведмідь, Бобри, дві Білки й декілька Зайців.

Дискусія там точиться цікава...

Одні наполягають - необхідна переправа,

Інші за те, щоб міст ремонтувати.

Ідея Їжака - новий побудувати.
Кабан єхидно посміхнувся,
І  з стрічним запитаннячком звернувся:
- А хто окрім Михайла міст  там буде будувати?
Хвостом Сорока різко повела і з гонором відповіла:
-Зайці, хоча не сильні, так прудкі,
Білки - вони ж проворні і повороткі,
Бобри, бо  міцні зуби мають - найбільше дерево спиляють.
Ну а Їжак - це просто якісь жарти,
Невже персона ця уваги варта?
Кабан уважно слухав і жолуді жував,
Як тільки проковтнув - з сарказмом відказав:
- Ну і бригада, маю я сказати,
Цей міст ніколи їм не збудувати!
А щодо мене - думка тут одна,
Не осідлати дикого їм Кабана!
В той час, як про новини Білобока скрекотала,
Козуля до Єхидни в гості завітала:
-Ви, пані, часто переходите місток
З метою, щоб зійти на інший бережок?
А чи помітили Ви деякі дрібниці,
Що міст прогнувсь і ледве не торкається водиці?
Тож завтра будуть всі збиратися на раду,
Про це я мушу повідомити всю лісову громаду.
Звичайно, міст не може сам зремонтуватись,
А отже, вранці всі разом ми мусимо зібратись...
Свою промову не закінчила Козуля,
Єхидна фиркнула й пішла,
А потім гордо все ж відповіла:
- Пораду слушну можу вам я принагоді дати:
Хто розум має - той не буде будувати.
Престижну я освіту здобувала,
В той час, як Білочка по гілочках стрибала.
Нічого тут не вдієш - Білка мусить будувати,
А я продовжу дисертацію писати.
Та зачекай, ще хочу вас в однім переконати:
- На острові порядки наведіть,
А ви вже заходились будувати!
Словами вдячності Козуля відказала,
І час не гаючи до Лиса поскакала.
-------------------------------------------
Ось і будинок Лиса, на палац він схожий:
Стоїть прислуга і не кожен в нього вхожий.
Тож швидконога попрохала пана нагукать,
Щоб деякі новини розказать.
Ось гречний Лис на ганок повагом ступає,
І до Козулі красномовно промовляє:
- Тут пані Скрекотуха пролітала,
Про все вона достопну розказала,
Тож вибачте, проінформований я вчасно,
І хвилювання звірів розумію вже прекрасно.
Скажу, що будівництво міг би я фінансувати,
Аби переконався в тім,
Що позику спроможні ви віддати.
Хто з проектантів дасть гарантію мені,
Аби не гріб я потім по пісочку на спині!
А без залога, вибачте, потрапити можливо у просак
Отож відважитись на крок такий
Погодиться хіба що лиш простак.
Я думаю, що суть питання зрозуміла...
Не встиг закінчить Лис,
Сорока знову підлетіла:
- Затіяли таке, без сліз не передати!
Грошей в кишені пшик,
За що зібрались будувати?
А на чужий, як кажуть, коровай -
Роток не розкривай!
- Поглянь, яка ти ділова!
Дістали за живе мене твої слова,-
Не стерпіла Козуля й відпалила,
Бо та важливу справу на нівець звести хотіла.
Козуля знала добре гонор лепетухи,
Переконалася не раз у підлабузництві брехухи.
Пообіцяй Сороці сиру чи ласощів побільше -
Брехню за правду видасть аж ніяк не гірше.
Тож лісова красуня гордо стала в позу,
Щоб довести лукаву до неврозу.
А Скрекотуха перед Лисом так і сяк.
Лис натяк зрозумів - і кинув їй кістяк.
- А це за праведні твої труди,
Тому лети туди, де не була ще ти!
Лис повагом в хороми пописав.
Такий поважний! Що ж, собі він ціну знав!
Козуля знов:
- Ну що, не куштувала ти таких ще страв?
Отож поклюй, і з розумом зійдись!
А до громади більше не поткнись!
Впіймаєм - пір я з тебе полетить,
Напевне не судилося тобі у гурті жить.
Помчала вже Козуля, мов стріла,
Аби Сорока підла перша на майдан не прибула.
Красуня думала як друзям розказати,
Що звірі острова цього
Не хочуть участі у будівництві брати,
Бо справа ця для них, як дірка у кишені,
Просуниш руку - лиш повітря в жмені.
Аж ось галявина...
Чекає на Козулю тут лісова громада,
Новинці радісній ну хто не буде радий?
------------------------------------------------

Красуня дипломатом була гарним,
Тому подумала, що все розповідать не варто.
Тож почала вона словами так:
- Сьогодні гарний день, і це - прекрасний знак.
А будівництво треба починати,
Щоб до настання холодів ми встигли міст побудувати.
Я сповістила мешканців на острові усіх...
І гурт заметушивсь, почувся жвавий сміх.
Ось в центр кола вийшов Їжачок:
- Давайте будівництво розпочнем без зайвих балачок!
Бобрам, чекаючи новин, набридло спочивати:
- Тож ми мерщій йдемо дерева в ліс пиляти!
- А я рубангком буду кору в них знімати!
Працюють Їжачок й два брати Борсуки,
Ведмідь пішов носить вже спиляні дрючки,
Зайці за молотки взялись, а цвяхів -то немає...
Та не біда - один із них із дощок настругає!
Лиш дятел дірку продовбає,
Як інший Заєць вже дрючки цвяхом скріпляє.
Білки смоли із хвої назбирали
І всі щілини в акурат зашпаклювали.
Лунають з острова веселий крик і стуки,
І чути пісню пилки і рубанка перегуки.
Готується й обід.Поки кипить в котлі,
Козуля порядкує швидко на столі:
Поставила горіхи, моркву і грибочки,
Горщечок меду, поклала хліба декілька шматочків.
Собі, як зазвичай, салатик із травиці,
Узвар зварила з ягідок кислиці.
Ось закипів куліш, Козуля б'є копитом об казан -
Лунає дзів гучний. Почув його й Кабан.
Він зрозумів, що певно міст будують,
Але його ці звуки, як не дивно, аж зовсім не хвилюють.
Ідуть натомлені усі, щоб трішки відпочити.
Аби поїсти, й сил набравшись, справу завершити.
Та час іде, і не кажи ти "гоп",
Поки не буде зроблено останній крок.
Громада дружно кілька тижнів працювала
І новий міст таки побудувала.
Настала мить святково працю завершити
І перехід із берега на острів лиш благословити.
--------------------------------------------------------
А підсумок підвести Ведмедя попросили,
І в гурт, щоб річ сказав,всі разом запросили.
Ведмідьповільно та  упевнено ступав,
Від всього серця він промову так почав:
- Ми справу нелегку цю дружно починали,
І ні на кого вже надій не покладали.
Всі працювали добросовісно й завзято.
За невеликий строк тут зроблено багато.
Тож кожен мешканець отримав подарунок,
Дорожчий він за банківський рахунок.
Це будівництво згуртувало нас,
Тут кожен показав свій професійний клас.
Тепер ми маєм досвід в справі цій,
Тож допоможемо громаді не одній.
Я вдячний всім, хто залучився до корисної роботи,
Ми збудували міст новий- позбулися турботи!
Промову оплесками всі вітали,
А із кущів Кабан,Єхидна й Лис крадькома визирали.
Помітив їх Їжак, а виду не подав,
А ось Лелека правду - матінку сказав:
- Я бачу крадуться добродії лихі,
І мріють через річку плавати сухі!
Тож побажать їм хочеться удачі,
І щоб були вони не хитрі, й не ледачі.
А коли міст ми дружно будували,
Ці братці про прибутки мізкували.
Для тих, хто працював - смачний тепер калач.
А хитрим ледарям - хоч сядь тепер та й плач.
Гуртом, як кажуть, легко й батька бити,
А ледарям навчитись треба різочку любити.
Аби самому воза потягти,
Спочатку треба ремінь затягти.
Тому, щоб ремінь той не парервати,
Навчитись мусим разом працювати.