Зранку людно на базарі -
Це народ скуплятись йде.
Хто по м ’ясо, хто по цукор...
Люд, як в вулику гуде.
Жінка йде купити
сало,
Крупи, яйця,
ковбасу,
Дід, що пенсію отримав,
Купить рибку потасу.
Чоловік
іде поважний,
Грошей повне портмоне,
Список має
довжелезний -
Тут є й тортик
"Праліне".
Жінка голосно гукає:
"Дефіцит я
продаю.
Совість,
хто забув купити?
Майже даром віддаю"
Люд здивовано
оглянувсь:
"Чи при пам’яті вона?
Крам доволі
дивнуватий,
Й продає такий одна"
Продавчиня ж дума просто:
"Натовп
кинеться сюди.
Товар в мене
ексклюзивний ," -
Й вихваля на всі лади.
Дід, що рибки
прикупився,
До реклами прислухавсь,
Та що совість вже не в моді,
Він давно
переконавсь.
Жінка щойно вже
скупилась,
Мислить:
"Кожен хоче жить.
І ця ціну
набиває,
Щоб клієнтів
заманить."
Чоловік й собі
прикинув:
"Бачте -
совість на базар!
Коли вчасно не
продати,
Обезціниться товар."
Продавчиня
закликає,
Що вже даром
віддає,
Пропозиція -
цікава,
Та народ не
пристає.
Довго жінка
умовляла,
Обіцяла
доплатить,
Аби совість лиш
продати,
Щоби легше стало
жить.
Та ніхто не
спокусився,
На «
безцінний» цей
товар
"Хай тому -
хто її має" -
Хором вигукнув
базар.
17.09.2015
Немає коментарів:
Дописати коментар