Уламки бетону, сміття.
Безжальні, черстві вурдалаки
Вбивають невинні життя.
Лежить під завалами мати,
У ліжку ще стогне дитя,
Швидка невтихає волати -
В тих звуках гірке каяття.
У присмерку плачуть тополі,
І виє скалічених пес,
А ранок зриває поволі
Безвучні молитви небес.
Хто вижив - у шоці ридають,
Когось до швидкої несуть,
В руїнах роки завмирають,
І пилом вкривається суть.
Буяє весна у цвітінні,
На рани летять пелюстки,
В скорботнім німім безгомінні
Чорніють жіночі хустки.
До церкви йдуть із кошиками люди,
Над квітами ворожать щось джмелі,
І цвіт садів залюблює усюди.
А десь на сході знов гримлять бої,
Солдат в окопі зустрічає свято,
Там звук церков на обстрілів рої
Війна акорди змінює завзято.
Він згадує сім'ю, що за столом:
Дружину, матір, донечку і сина,
Квітучу грушу й сливу за вікном,
Святковий стіл і радісну родину.
Великдень Бій.Артобстріл.Вугледар.
В судинах кров скіпажться від болю,
Він злісно нищить Вагнера примар,
Де крик душі розноситься по полю.
І пам'ятає кожен крок в бою,
І кожен сон, що ніч подарувала,
Він волю відвойовує свою,
Які б орда сюрпризи не прислала.
Тут ходить смерть безжально по слідах ,
Тут кожна мить - гірка пересторога,
А шанс не згинуть, як рожевий птах,
Летить крізь пекло на поклон до Бога.
Весна. Великдень.Паска на столі.
Низький уклін за це захисникові.
Подяка від людей і від землі,
Пошана й честь із вдячністю у слові.
