А день ішов, пришвидшуючи крок.
Витали фрази давньої глаголиці,
Коли життя проводило урок.
Вона любила квіти і фантазії,
А він - реалій суголосся й звук,
Відходили відхилення й оказії,
Лунав реалій денний перегук.
Весна в людей шукала порятунку,
Час диктував реалії буття,
А квітень наливав у келих трунку,
Наповнюючи радістю життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар