Миттєва зустріч

В осінню тишу вечорову

Зайшла красуня гонорова.

Свій плащ яскраво - бурштиновий

Фортово скинула з плеча.

Поважно сіла, наче вдома,

Взяла старі фотоальбоми

Й під спів музики - казанови

Вдихнула в ноти почуття.

Як грала,  скрипка мов ридала,

Й до болю душу розтинала

В пітьмі мовчазній,та благала

Знайти розраду й каяття.

А мить підкралася таємно,

Омила слізьми душу темну,

І в дощових струмках плачів

Журба розмокла від дощів.

Цю гру душею  я  відчула,

І легко, з трепетом вдихнула

Чарівну музику, й величну

Красу миттєво - блискавичну.

В осінню тишу вечорову

Пішла панянка гонорова,

Плащем махнула феєрично

Й тихенько зникла загадково.

Красуню буду уявляти

І в снах до неї розмовляти,

Струшу дощем із парасолі

Й полину в спогади поволі.

04.11.2015