Про Орла і пташину громаду

Казка - байка

У лісі взимку важко виживати,

Тож багатьом пташкам доводиться страждати.

Хто долетів до сонячних країв - щасливу долю має,

Хто в ріднім краї залишивсь - той голову ламає

Як вижити, щоб з голоду не вмерти,
Щоб хитрий Кіт не встиг тебе роздерти,
Щоб часом в пошуках зерна з самого ранку

Не встиг господар зачинить фіранку.

Бо вистраждана воленька ота 

Не може замінити сита клітка золота.

Тому пташина вся громада
Злетілась до майдану на нараду.
Пищать, щебечуть,цвірінчать-
Нічого тут не можна розібрать.
Отож, щоб лемент всякий припинити,
Гроза- Орел спустивсь з -за хмар птахів мирити:
- Під снігом важко, що знайти синиці.
Від холоду багато гине птиці.
Непосидючий і проворний Горобець,
Який би він не був там молодець,
Не знайде крихти хліба, коли задме, завіє.
Гадаю, що від холоду він швидше задубіє,
Ніж енергійно буде все стрибати біля хат,
Який би там з господарем не був у нього блат.
Та важко буде й Шишкарю лісному,
Бо складно в цей період пережить одному.
І щоб там всі про героїзм не говорили,
А в цей момент потрібні спільні сили.
Тож хочу виголосить вам свій план простий,
Він допоможе вижити в період цей складний.
Я пропоную вам, до настання зими,
Створить комору для громади.
Вважаю, в час скрутний їй кожен буде радий.
- Як смієш нам ти нісенітницю цю говорити?
Я мушу день довбать на дереві кору, личинки добувати,
А потім необхідно все комусь оце віддати?
-Для чого все? Ти частку принеси,
А буде голодно, тоді її з їси.
Ми створимо комору й оберем комірника.
Тож голосуймо,в кого є довіра до Шпака!
І за хвилину вся громада підняла пташині крила,
І стало видно,що ідея всім ця зрозуміла.
Всі будуть часточку до спільної комори віддавати,
А взимку залюбки усе це споживати.
Як м ясо для Орла за час тривалий можна зберегти?
Сорока, бач,допетрала у чому хліб і сіль
І полетіла збовтати вже зварений кисіль:
-Бач,Орле, ти великий птах,
І над собою сам створив надійний дах.
Ти не їси зерна, комах,а крихта хліба
Для тебе не пожива,
Бо ти смакуєш лиш м ясиво.
Чим зможеш ти комору загрузити?
Суха комаха і зернина збережеться,
М ясо ж буде гнити.
Невже усіх ти хочеш отруїти?
- Ось так і думав я - ти й прилетіла.
І ця розмова слушна і до діла.
Тож завдання у тебе не складне,
Усім, й окремо кожному тороч одне:
" Орел свою частину буде вносить чесно,
Але чи буде це корисно?"
А за твою - то праведну роботу,
Віддячу щиро й проявлю турботу.
Тож доручаю я тобі птахів контролювати,
Аби могла достойно виживати.
Мерщій Сорока полетіла скрекотать.
Брехать і бити байдики - простіш ніж працювать.
Усім розхвалює - Орел розумний птах,
Пройшли часи, коли  лише наводив жах.
Тепер про кожного, як батько, тільки дбає,
Закони справедливі між птахами встановляє.
Йому і коле,і болить, коли він знає,
Що комусь з птахів погано стало жить.
Птахи задумались від користі орлиного м ясця,
Бо скрекотуха торохтить про задум без кінця:
Всіх закликає думати і щось робити,
Аби усю провізію навмисне не згноїти.
Тому весь гурт і висловив Орлу довіру,
Щоб він приносив частку в міру,
М ясце нехай йому - приносить лиш зерно,
Бо добре зберігається воно
Дні пролетіли швидко, і робота впору.
Птахи проворненько зерна зібрали гору,
Сухих комах, насіння і шишок,
Не голодно зимою буде для пташок.
Орел лише нічого не здавав,
Приніс лиш раз пучечок сухих трав.
Ось випав перший сніг і морозно в повітрі
Пташки збиратись почали на вітті:
- Давайте із комори роздавать пожитки, -
Синичка цвірінчить.
Сорока ж каже:
-Почекай, без  них ще можна жить.
Нехай лише задме і затріщить, І всім тоді нестерпно стане жить.
Відкриємо комору повну страв,
І нагодуємо усіх, хто про запаси дбав.
Погодились.Орел промовчав лиш,
А сам подумав:
-Поговоріть, кіт не злякався миш!
Час швидко плине, зима лютує, свище.
Всі горобці у стріхах й на горищах.
Синички ближче до людей,
Граки шниряють в селах,
Тож дні настали невеселі.
Ось щось шумить і шелестить -
Це зграя до комори вся летить.
А біля неї вже Орел з Сорокою сидить.
-Давайте роздавать пожитки,
Час настав провізію  дістати,
Скрутні часи.
Господар вже не викине собаки з хати.
Зима лютує, снігом замітає...
Сорока з гонором:
-Орел цю пропозицію вітає!
Але ідею він подав,тому годиться,
Щоб віддала йому зерна свого Синиця.
Насінням, щоб Шишкар з ним поділився.
Орел же розумово теж трудився!
Нехай відділить Дятел комашок,
А то мовчить, соромиться дружок!
- Цього не буде! - войовниче Гобець стрибнув із віття,-
Спромігся принести за весь цей час Орел пучечок сміття.
Нехай поласує травою,
І в той же час поділиться й з тобою...
Не встиг Орел розправить горді крила,
Як вмить Сорока відлетіла,
А вся пташина зграя на Орла напала,
Поки ця войовнича птиця всіх не обікрала.
Тут стало жарко, як в печі.
Проснулися від галасу Сичі:
- Невчасно вимагати дармовенькі калачі!
Свої думки сказали й мудрі Сови:
- Про махінацію не може бути й мови!
Якщо тебе приваблює ідея ця стара -
Трудися чесно для загального добра.
Тому Орел, закльований пташками,
Віднині і літає одиноко між хмарками.