Присвята

Ой чи знала та голубка, як їй воркувати,

Коли син ішов єдиний свій рід захищати.

Голосила на колінах перед небесами,

Та поклони низько била перед образами.

Хай летять на схід соколи з козацького краю,

Неньку- землю захищати від дикої зраї,

Від брехні і зла сусіда, що братом нарікся,

А в тяжку й лиху годину від миру відрікся.

Ой чи знала та голубка, коли воркувала,

Що зозуля - одиначка вже про смерть кувала.

Облетіла край козацький і Дніпро - Славуту,

І влила в душу голубки гіркую отруту.

Та недовго виглядала з буремного сходу,

Прилетіла тяжка звістка для їхнього роду.

І лились гіркії сльози, а рана ятріла,

Як побачила синочка - впала і зомліла.

Що ж ви, браття, наробили?Чи Бог про це знає?

Пташенята малі плачуть,бо тата немає.

Чом у душі ваші злії змії яд пускають,

А з вуст ваших неправдивих кулі вилітають?

Досить неньку - Україну градами крушити,

На святій землі вкраїнській кров невинну лити!

Плаче, квилить і голосить до Бога взиває.

Хай почують й отямляться,Господь всім прощає.

16 липня 2014р.