Місяць в темну нічку закохався

Місяць темну нічку закохався
Таємничу, одиноку і сумну.
Теплим вечором до неї залицявся,
Щоб краси відчути таїну.

Дарував намисто з зір яскравих,
Плів вінок із квітів польових,
Умивав росою трав ласкавих,
Й слав постіль з покосів лугових.

Танцював закохано на хвилях,
Співом заливався у саду.
Голосом п янким у дивних стилях
Тишу гнав від дівчини нудну.

Огортав туманом стан жіночий,
Й ніс у даль, мов мрію весняну.
Та й возніс її, як час урочий,
Щоб відчуть бентежність неземну.

Скромна нічка - дівчина зваблива
Зустрічалась з ранком у степу.
Як зоря моргнула мерехтлива,
Вмить сховалась нишком під копу.

Місяць зник у небесах просторих
З мрією про зустріч при свічах.
І заснув аби у снах прозорих
Знов побачить сум в її очах.
14.04.2016.