Вкриває осінь землю падолистом,
Дніпро збирає спалахи ночей,
Тривожні сни розсиплються намистом
На тихий погляд зболених очей.
А місто спить у смутку й безнадії
Під тихий рев повітряних тривог,
Шукає місяць прихистку у мрії,
І вірить ніч, що змилується Бог.
Укотре день умивсь сльозами болю
В руїнах ночі теплілось життя,
Благала мати всіх святих і долю
Аби спасли поранене дитя.
І лиш з екранів холодно всміхався
Безжальний звір кривавої війни,
Смертями душ з жагою упивався,
І ніс розруху з жестом стани.
Бинтує землю жовтим листям осінь,
Блакиттю неба рани омива,
Вдягає день надії ніжну просить,
А сонце мир в долонях зігріва.