Як спогад це літо озветься

 Вже серпень цілує прощально 

Безмежну степів таїну,

І поглядом ніжно й сакрально 

Голубить полів сизину.

Він стелить туман біля ставу,

Обтрушує груші в садах,

Фарбує стерню золотаву 

Дощем по засохлих слідах.

На вроду розквітлій троянді

Дарує дві краплі сльози,

Розвішує з листя гірлянди 

На вранішній сон бірюзи.

Він буде прощатись з горіхом,

Як зникне за обрієм день,

А місяць втішатиме сміхом,

І зорі розсипле з кишень 

Як спогад це літо озветься,

На сльоту впаде промінцем,

І довгим ночам посміхнеться 

Крізь осені смуток і щем.

А кава вже пахне осінню

 А кава вже пахне осінню,

Туманом терпким за вікном,

І неба блакитною просинню,

Від спеки - сухим полином.

А кава вже пахне тишею 

І сумом далеких плес,

Корзинно - фруктовою ношею,

Дощами з похмурих небес.

А кава вже пахне калиною,

Жоржинами й пінним вином,

 Шипшиною й журавлиною,

І свіжістю за вікном.

А кава вже пахне школою, 

І печивом на столі,

І айстрами, й матіолою 

У літні серпневі дні.

Злетіло літо в теплім дивнім сні

 

Збирає літо яблука в саду,

А груша тишком осені чекає, 

Лоскоче вітер промінь - тамаду,

А біля річки вересень блукає.

Квітують айстри пишно в квітнику,

Достиглий сонях затишку благає,

Сумують вранці чаплі на ставку,

А осінь в гості листопад гукає.

Тумани впали ранкам на чоло,

У сизій млі купаються світанки,

Відтанцювало літо й відгуло,

І на стерню струснуло забаганки.

На сонці зжовкли вже серпневі дні,

Думки зустрілись потайки з жалями,

Злетіло літо в теплім дивнім сні,

А дні зібрались ввись за журавлями.

Останні дні серпня

 

Під вуаллю неба дощового 

Літній ранок сонно вигляда,

І плодами терену терпкого,

Ніби в очі літу загляда.

Ніч тремтіла від громів і зливи,

Час вхопивсь за блискавки крило,

Під дощем купались спілі сливи 

І вмивалось стомлене стебло.

Вже нахмурив серпень густі брови,

Під дощем невесело мовчить,

І сумують в спагадах діброви,

Бо в степу десь осінь гомонить.

Вітер браво змінює акорди,

Вже в гаях не чутно солов'їв.

Тішать серпня  древні клавікорди,

Він між хмар свій погляд затаїв.

Тихий відпочинок

 

Сонце вранці привіталось 

На пляжі привітно, 

Море тишею всміхнулось 

Радісно й блакитно. 

Наче грім у яснім небі: 

- Риба, раки, пиво,

У людей завжди потреба 

У їжі на диво.

- Пахлава, криветки, краби,- 

Продавці гукають, 

Полякалися медузи,

Від крику втікають.

- Молоденька кукурудза,

Є й попкорн фруктовий,

Пиво, мідії, рапани- 

Вже й обід готовий.

Гучномовець так кричить,

Що й хвилі стихають, 

Пахлава, як мідь блищить,

І зорі зникають.

Місяць виглянув здаля 

Реклами злякався,

Бізнес гроші заробля,

Нащо сервіс здався.

Чайки ввечері по пляжу 

Збирають об'їдки,

А щасливі торгаші 

Чухають борідки.

Пахне серпень

 Пахне серпень ароматом сливи,

Соком груші, яблуком в саду, 

У медах квіткові переливи 

В сонячному золоті знайду.

Пахне серпень святом Маковія 

Здбою із маком на столі, 

Від фруктових запахів хмелію, 

Як збирають пахощі джмелі.

Пахне серпень пізніми жнивами, 

Ароматом дині й кавуна,

Пригощає сольними піснями 

Під вечірні співи цвіркуна.

Пахне серпень теплим щедрими літом ,

Кукурузним смаком на полях,

І таким солодким дивним світом,

На руках від праці в мозолях.

Блукає літо...

 Блукає літо стомлено полями,

В ранковій тиші жде приходу дня,

Щось гомонить про осінь вже з вітрами,

А серпню кличе в яблуках коня 

Грайливе літо в червні, як дитина,

У липні в праці стомлено - жарке,

А в серпні розцвіта немов жоржина,

Красиве й пінне, й трішечки терпке.

Говорить літо голосом прибою,

Дзвенить вечірньо в співі цвіркуна,

Шепоче ніжно потайки з травою,

Шумить в степу, мов зірвана струна.

Я з ним присяду вранці біля ганку 

І буду слухать звуки чарівні,

Зустрінем разом сонце на світанку,

Що пестить перший промінь на вікні 

Серпень

 Перегортаю лист календаря - 

Чекає серпень з осінню побачення,

У теплих фарбах літо догоря 

І просить в поля жалісно пробачення.

Іде садами і збира дари,

З полів струсив весь блиск і позолоту,

За ним біжать розгублено вітри,

А він дарує айстрам ніжну цноту.

Він кинув погляд в небо крадькома,

А сад вдягнув у вранішню обнову,

На трави сипле роси недарма -

Кує для осені посріблену підкову .