Розшумівся вітер, засніжило в полі

 Осінь плаче слізьми на холодну липу,

Та не чутно звуків жалісних від схлипу,

Чутно над полями вибухи сталеві,

Літаків ворожих моторошні реви.

Лісосмуги злякано дивляться за обрій,

Мов шукають захисту в далині хоробрій.

Злякана бабуся молиться за внука,

На душі у неї смуток і розлука.

Поруділо листя від дощів у клена,

Обтрусив дуб листя на землі рамена,

Ніби краплі крові,кетяги калини,

Сліз гаряча злива біля домовини.

Розшумівся вітер, засніжило в полі,

В ранах від пожарищ верби і тополі,

Серце обпікають смуток і печалі,

І сховали погляд невеселі далі.

Осінніх днів холодний погляд

 Осінніх днів холодний погляд,

А на шипшині - білий сніг,

Лиш віртуально теплий спогад

Лягає тихо біля ніг.

Спадає ковдрою безшумно

Обвислих хмар нічний пейзаж,

Співають з вітром клени сумно,

А сніг обкутує міраж.

Біліють вранці краєвиди,

Чарують виглядом поля,

Ворожі злякані сновиди

Свій гнів ховають звіддаля.

Кружляє з вітром граціозно

Снігів безмежна таїна,

Танцює листя віртуозно,

Де лють показує війна.

Ідуть уже зимові свята,

Солдат утеплює блінтаж,

Донька чекає з фронту тата,

А сни ховають камуфляж.

Осінніх днів мазки останні,

Не зрозуміть - сльоза чи сніг?

Поля в тривозі і в мовчанні

Скрадають плач сумних доріг.

Тріщать дрова в сільській оселі,

В окопах холод  і мишва,

Полків ворожі каруселі 

Готує знищити зима.

Вітер шепче вигадану казку

 

Вже обвисли кетяги калини,

Труситься від холоду верба,

На яскравий колір горобини

Днів осінніх падає журба.

Вітер шепче вигадану казку,

Визирає місяць із- за хмар,

Осінь шле пригадану підказку

Сірим дням із обрисом примар.

Кіт в кутку скрутився і муркоче,

У печі потріскають дрова,

Кидає свій погляд неохоче

Вечорів тривожна синява.

Рев "Шахедів" чує сонне місто,

Ліхтарі від страху аж тремтять,

Розсипає ніч своє намисто

На кущі, що звітом гомонять.

Листопад.

 

Листопад.Сіре небо і хмари,

А під вечір вистукує дощ за вікном,

Виглядають поля з бур'янів, мов примари,

І тривожно  вдивляються в далечінь перед сном.

Лист змарнілий впаде на промоклу бруківку,

Ніч огорне крилом заклопотані дні,

Осінь тихо покличе теплі миті в мандрівку,

І розвіється затишок в заколисанім сні.

За паркани впадуть овдовілі тумани,

У валізу поспішно складе листопад всю красу,

Зніме з лип розфарбовані жовтнем гердани,

І вплите сіру стрічку непомітно березі в косу

Листопад кружляє поміж лип

Листопад кружляє поміж лип,

День осінній скида позолоту,

Чутно клена стривожений скрип,

І гучні відголоски прильоту.

Час іде навпростець до зими,

Оминаючи мінні застави,

І блукають настирно дими,

І притихли смиренно октави.

Поміж вирв і сухих бур'янів

Чутно звуки людського ридання,

Листопад від печалі змарнів,

В його шелесті тихе зітхання.

Здійнялись у політ журавлі,

На калині плоди червоніють,

Впали смутки на ранків жалі,

І на холоді мрії марніють.

Чую шепіт дощу за кулісами ночі

 

Чую шепіт дощу за кулісами ночі,

Листопаду пейзаж і сонати урочі,

Сум садів і дібров в звуках крапель лунають,

Час тонує красу, дні принаду сховають.

Вітер струсить сльозу і чарівну принаду,

На палітру додасть мряку днів листопаду,

Лист останній впаде на засмучені ранки,

І огорне туман сіро - мокрі світанки.

Чую звуки дощу, його плач рано - вранці,

Кленів спокій сумний, що стоять наче бранці,

Безгоміння степів і нічну темну тишу,

За кулісами днів свіжий спогад залишу.