І знову ранок.Сірість.Крик сирен.
По вікнах дощ вистукує ритмічно,
Мов тче холодний мокрий гобелен,
І розстила в калюжах хаотично.
Вкриває дощ ті вирви днів сумних
Струмками сліз, утішені вітрами,
І зойки днів тривожно - голосних
Замруть в руїнах мерзлими снігами.
Знов сизий дим, понівечений дріт,
Розбитий дах сусіднього будинку.
Шукає пес, дощем розмитий слід,
Аби людей зустріти на хвилинку.
А дощ іде руїнами війни,
Змиваючи сліди кривавих ранків,
А відчай днів і спомин сивини
Окликне голос зболених світанків.
На гілку сяде пташка у саду,
Тієї груші, що війна зломила,
Та дасть весна їй паросдть молоду,
Аби цвіла вона і знов родила.
Немає коментарів:
Дописати коментар