Слова бувають...

 Примружив вечір очі голубі,

Блукає світло в сутінках кімнати,

Слова завмерли ніби у журбі,

А час складає з оплесків контати.

Слова бувають радісні й сумні,

Бувають скромні, жалісні й привітні,

І засинають з мріями ві сні,

Й летять крізь відстань зовсім непомітні.

Вони лікують, люблять, і кричать,

Без них душа втрачає свої крила,

Буває мить, що болісно мовчать,

Хоч доля їм дала свої вітрила.

Слова бувають гострі, мов коса,

Бувають ніжні, наче квіти в полі,

Чарують наче вранішня роса,

Яка скропляє відчаї і болі.

Слова бувають ніжні, наче цвіт,

Бувають льодяні, неначе крига,

І є такі, в яких зоріє світ.

А є слова, як нерозкрита книга.

Вони мовчать від часу й до пори,

Тримають мить на відстані нагоди,

Коли в душі розквітнуть кольори,

Й полинуть в світ крізь бурі до свободи.