Десь у вечірніх сутінках дворів,
Між мокрих лип всміхаються простори,
Крізь скрип гілля стареньких яворів
Вчуваються нелюдські поговори.
Тендітний час сховавсь в бруньках верби,
Мить затаїлась в березневій зливі,
А мокрий сад із поглядом журби
Скрадає віддзеркалення криваві.
В цих поглядах незрима суть буття,
Від "А" до "Я" осмислені сюжети,
Глибока філософія життя
І розпачу незримі силуети.
Немає коментарів:
Дописати коментар