Заздрість вмирає безслідно

В заздрості - очі підлі,

Чорні й підступні думки,
Блискавки з слів остогидлі
Мов вдерлися в тіло п'явки.

Заздрість туманить мозок,
Спалює душу до тла,
Щоб почуттів недогарок
Жбурнути у вирву котла.

Заздрість руйнує Всесвіт,
Мулить душі джерело,
Затьмарює мрії плескіт,
Й життєвої правди русло.

Заздрість як та пухлина
Ввесь організм роз'їда,
Й над тілом, мов гільйотина,
Виносить вердикт без суда

Заздрість несе у прірву
На крилах чорно - липких,
Згодом прощення благає
У вироків долі гірких.

Заздрість живе у тілі,
В неї немає душі,
І рухи її безсилі,
Мов тіні в далекій глуші.

Заздрість вмира безслідно,
Життя не зронить й сльози,
А правда зітре жалюгідно
Брехливі й слабкі голоси.