І знов зима

 Уже зима, а рік кінця збігає,

Листає календар прожиті дні,

Але вона ніяк не надихає 

На торжество, лиш настрої сумні.

У Бахмуті страшні бої тривають,

Херсонщина здригається в огні,

А рани Харкова ніяк не заливають,

І в Гуляйполя погляди сумні.

Ще рік тому було це справжнє свято,

Його чекали в місті і в селі,

До нього готувалися завзято,

Раділи і дорослі і малі.

Але  сьогодні тато там воює,

А мама Богу молиться щодня,

А пес Рябко скрутився і сумує,

Слізьми в полях вмикається стерня.

Я  пам'ятаю стомленого діда,

Завжди бажав прожити без війни,

У гості часто кликав він сусіда,

Аби згадать події давнини.

В його словах я чула біль крізь роки,

А зараз відчуваю це сама.

Крізь плин часу війни лунають кроки,

І плаче небо, поле і зима.

Уже зима, тож хай бинтує рани 

Суворих днів з надією в добро,

І щоб лунали голосно органи,

І знов всміхались Харків і Дніпро.