Іде Святий щороку до малечі,
Несе у торбі радість дітлахам,
Сумні думки цьогоріч у старечі,
Як це здійснити він не знає й сам.
Сидить сумний читає лист Дарини
Вона не просить в нього телефон,
І у листі те ж саме у Поліни,
Яка із дому їде за кордон.
Дарина просить повернути тата,
Який загинув влітку на війні,
А Поля пише: " Розшукайте брата,
Що безвісти пропав ще навесні".
А Петрик просто повернуть домівку,
Ракетою зруйновану вночі,
І годувальницю улюблену корівку,
А ще гараж, і трактор, і ключі.
Марійка просить кішку розшукати,
І вірного й слухняного Сірка,
Щоб з ним могла по вулиці гуляти,
І навперейми мчати драпака.
Ось Коля пише: " Хочу в рідну школу,
Зустріти мрію всіх товаришів,
І друга ліпшого побачити Миколу,
Щоб розказати вивчені вірші."
Галинка мріє до бабусі в гості,
Щоб зникли вмить ворожі блокпости,
Або невидимо спуститись з високості,
Минаючи зруйновані мости.
Цьогоріч Миколай стидів в зажурі,
Читаючи при свічечці листи,
В душі у нього вирували бурі,
Бо він не знав, що дітям понести.
І він пішов туди, де було пекло,
Де майже рік вже точаться бої,
Моливсь за мир допоки аж не смеркло,
Благання слав Всевишньому свої.
Немає коментарів:
Дописати коментар