Я чекала цю жадану мить,
Бо душа обвітрилась снагою,
Ніби лист, що трепетно бринить.
Ось цей день, знов ти прийшло у гості,
Як завжди з трояндами в руках,
Теплий день маніжиться до милості,
Сонце пестить хвилі на ставках.
А у небі ластівки кружляють,
Квітнуть маки зляконо в полях,
Трави буйні пошепки співають,
Заховавши смуток у гаях.
Літо, літо...Тепле і ласкаве,
Щедре, ніжне, радісно - п'янке,
В погляді чарівно - золотаве,
А в душі тривожно - гомінке.
Весні дарують вічності красу,
А бджоли грають ніжні травня гами
Для днів похмурих сонячну ясу.
Розсипався цвіт розкішною габою,
На зелень днів і ніжну голубінь,
Та фарби ці відтінені журбою
На плесо мрій у звуках шепотінь
Цвітуть каштани в час тривог і смутку,
У цій красі природи щемний біль,
Виття сирен вітри тримають в жмутку,
Зриваючи квітучу заметіль.
Ранковий степ...Окопи, вирви - рани,
Здригається від вибухів земля,
Як погляд днів в саду цвітуть тюльпани,
Час озвучує музику дня,
Сіє травень весни забаганку,
І вимолює мирне життя.
Місяць пензлем відточує вроду
У відтінках поранених днів,
Акварелям дарує свободу,
А дощами змиває свій гнів.
В згадках травень надію плекає
У видіннях тривожних снів,
А у вирвах полів блукає
Біль розсіяних бур'янів.
Бродить вітер в пилюці згарищ,
А десь поряд цвіте бузок,
В небі меркнуть сумні стожари,
Залишаючи світла мазок.
Жовтим поглядом квітнуть кульбаби,
І горить поміж трав маків - цвіт,
Розсипає весна на єдваби
Смуток днів, як рясний буйноцвіт.
Кинувши обвітрене : " Привіт",
Відтінив свій погляд зеленаво
На бузок, що радісно розквіт.
Пристально заглянув мені в очі,
Променем торкнувся до щоки,
Листям проспівав пісні урочі,
І сховав за обрієм зірки.
Він тюльпани дарував яскраві,
Прикрашав нарцисами букет,
Розсипав кульбаби солодкаві
На галявин ніжних силует.
В пелюстковім мереживі днів
Підбирає весна для декору
Ніжні фарби з цвітіння садів.
Травень пише поезію в квітах,
Творить музику вітер в степах,
Цвіркуни на незвичних трембітах
Відшліфовують радість в тонах.
А десь там возять "зуби дракона",
І траншеями нівечать степ,
В них сховається вража колона,
Щоб уникнуть смертельних халеп.
А крізь вибухи бомб і снарядів
Чутно пісню вітрів у степу,
І у криках стривожених " Градів"
Дощ змиває їдку куряву.
Крикнувши обвітрене : " Привіт!"
Відтіснив свій погляд зеленаво,
На бузок, що сонячно розквіт.
Пристально заглянув мені в очі,
Променем торкнувся до щоки,
В звуках прошептав слова урочі,
І сховав за обрієм зірки.
Він тюльпани дарував яскраві,
Прикрашав нарцисами букет,
Розсипав кульбаби солодкаві
На галявині ніжний силует.
Він вдивлявся в далечінь квітневу,
Де чорніли спалені сади,
І благав не тишу полудневу,
А про мир і спокій назавжди.