Ранковий степ...Окопи, вирви - рани,
Здригається від вибухів земля,
Як погляд днів в саду цвітуть тюльпани,
А гнів війни лякає звіддаля.
Мовчать розриті ворогом кургани,
Тремтить на вітрі біла ковила,
Безжально рвуть залізні "Урагани",
Весняну ніч, що тиша сповила.
Південнийстеп...Засмучений,в тривозі,
Тут другий рік неорана земля,
І дні гіркі в сумній пересторозі
А дощ, як сльози,й втіха на поля.
Немає коментарів:
Дописати коментар