Роздуми

 Не уявляю я своєї долі

Без запашних обвітрених садів,

Без лип, розквітлих на роздоллі,

В обіймах круч Дніпрових берегів.

Без Хортиці, без греблі ДніпроГЕСу,

Що сонця схід щоденно зустріча,

Весни - чаклунки-  радощів принцеси,

Яка квітучим зіллям пригоща.

Великий Луг вдивляється у вічність,

Там дух козацький волю окриля, 

Весна дарує радості магічність,

І рідний край велично прославля.