В пелюстковім мереживі днів
Підбирає весна для декору
Ніжні фарби з цвітіння садів.
Травень пише поезію в квітах,
Творить музику вітер в степах,
Цвіркуни на незвичних трембітах
Відшліфовують радість в тонах.
А десь там возять "зуби дракона",
І траншеями нівечать степ,
В них сховається вража колона,
Щоб уникнуть смертельних халеп.
А крізь вибухи бомб і снарядів
Чутно пісню вітрів у степу,
І у криках стривожених " Градів"
Дощ змиває їдку куряву.
Крикнувши обвітрене : " Привіт!"
Відтіснив свій погляд зеленаво,
На бузок, що сонячно розквіт.
Пристально заглянув мені в очі,
Променем торкнувся до щоки,
В звуках прошептав слова урочі,
І сховав за обрієм зірки.
Він тюльпани дарував яскраві,
Прикрашав нарцисами букет,
Розсипав кульбаби солодкаві
На галявині ніжний силует.
Він вдивлявся в далечінь квітневу,
Де чорніли спалені сади,
І благав не тишу полудневу,
А про мир і спокій назавжди.
Уламки бетону, сміття.
Безжальні, черстві вурдалаки
Вбивають невинні життя.
Лежить під завалами мати,
У ліжку ще стогне дитя,
Швидка невтихає волати -
В тих звуках гірке каяття.
У присмерку плачуть тополі,
І виє скалічених пес,
А ранок зриває поволі
Безвучні молитви небес.
Хто вижив - у шоці ридають,
Когось до швидкої несуть,
В руїнах роки завмирають,
І пилом вкривається суть.
Буяє весна у цвітінні,
На рани летять пелюстки,
В скорботнім німім безгомінні
Чорніють жіночі хустки.
До церкви йдуть із кошиками люди,
Над квітами ворожать щось джмелі,
І цвіт садів залюблює усюди.
А десь на сході знов гримлять бої,
Солдат в окопі зустрічає свято,
Там звук церков на обстрілів рої
Війна акорди змінює завзято.
Він згадує сім'ю, що за столом:
Дружину, матір, донечку і сина,
Квітучу грушу й сливу за вікном,
Святковий стіл і радісну родину.
Великдень Бій.Артобстріл.Вугледар.
В судинах кров скіпажться від болю,
Він злісно нищить Вагнера примар,
Де крик душі розноситься по полю.
І пам'ятає кожен крок в бою,
І кожен сон, що ніч подарувала,
Він волю відвойовує свою,
Які б орда сюрпризи не прислала.
Тут ходить смерть безжально по слідах ,
Тут кожна мить - гірка пересторога,
А шанс не згинуть, як рожевий птах,
Летить крізь пекло на поклон до Бога.
Весна. Великдень.Паска на столі.
Низький уклін за це захисникові.
Подяка від людей і від землі,
Пошана й честь із вдячністю у слові.
В красі тримає сонячне тепло,
А на стеблі, мов посмішка пригрілась,
Життя яскраво в фарбах ожило.
Шовки із трав - яскраві хвилі степу,
Купають далі зеленню полів,
І творить джміль веснянку для вертепу
На фоні квітів з піснею без слів.
Блукає березень пригнічено - засмучений
В степу вітри ламають бур'яни,
Полин засох понівечено - скручений,
У снах важких від вибухів війни.
Скрапляє кров'ю злякані степи,
Січуть ракети голубінь небесну,
Ховаючи між хмар вогню серпи.
На згарищах зруйнованих будинків
Цвітуть кульбаби з поглядом вини,
Крізь свист ракет і грому поєдинків
Ховає світ образу сивини.
Блукає день, контужений від болю,
Шукає пес господаря сліди,
Іде весна по зраненому полю,
Втішаючи обпалені сади.
Здригнувся час на стрілках циферблату,
Завмер момент із кулею в стіні,
Ховає вітер відстань кострубату,
Малює докір пилом на вікні.
Вже другий рік весна бинтує рани,
В глибоких вирвах сіє маків - цвіт,
На тлі руїн засмучені тюльпани
Втішають біль у сутінках орбіт.