Уламки бетону, сміття.
Безжальні, черстві вурдалаки
Вбивають невинні життя.
Лежить під завалами мати,
У ліжку ще стогне дитя,
Швидка невтихає волати -
В тих звуках гірке каяття.
У присмерку плачуть тополі,
І виє скалічених пес,
А ранок зриває поволі
Безвучні молитви небес.
Хто вижив - у шоці ридають,
Когось до швидкої несуть,
В руїнах роки завмирають,
І пилом вкривається суть.
Буяє весна у цвітінні,
На рани летять пелюстки,
В скорботнім німім безгомінні
Чорніють жіночі хустки.
Немає коментарів:
Дописати коментар