Уламки бетону, сміття.
Безжальні, черстві вурдалаки
Вбивають невинні життя.
Лежить під завалами мати,
У ліжку ще стогне дитя,
Швидка невтихає волати -
В тих звуках гірке каяття.
У присмерку плачуть тополі,
І виє скалічених пес,
А ранок зриває поволі
Безвучні молитви небес.
Хто вижив - у шоці ридають,
Когось до швидкої несуть,
В руїнах роки завмирають,
І пилом вкривається суть.
Буяє весна у цвітінні,
На рани летять пелюстки,
В скорботнім німім безгомінні
Чорніють жіночі хустки.
До церкви йдуть із кошиками люди,
Над квітами ворожать щось джмелі,
І цвіт садів залюблює усюди.
А десь на сході знов гримлять бої,
Солдат в окопі зустрічає свято,
Там звук церков на обстрілів рої
Війна акорди змінює завзято.
Він згадує сім'ю, що за столом:
Дружину, матір, донечку і сина,
Квітучу грушу й сливу за вікном,
Святковий стіл і радісну родину.
Великдень Бій.Артобстріл.Вугледар.
В судинах кров скіпажться від болю,
Він злісно нищить Вагнера примар,
Де крик душі розноситься по полю.
І пам'ятає кожен крок в бою,
І кожен сон, що ніч подарувала,
Він волю відвойовує свою,
Які б орда сюрпризи не прислала.
Тут ходить смерть безжально по слідах ,
Тут кожна мить - гірка пересторога,
А шанс не згинуть, як рожевий птах,
Летить крізь пекло на поклон до Бога.
Весна. Великдень.Паска на столі.
Низький уклін за це захисникові.
Подяка від людей і від землі,
Пошана й честь із вдячністю у слові.
В красі тримає сонячне тепло,
А на стеблі, мов посмішка пригрілась,
Життя яскраво в фарбах ожило.
Шовки із трав - яскраві хвилі степу,
Купають далі зеленню полів,
І творить джміль веснянку для вертепу
На фоні квітів з піснею без слів.
Блукає березень пригнічено - засмучений
В степу вітри ламають бур'яни,
Полин засох понівечено - скручений,
У снах важких від вибухів війни.
Скрапляє кров'ю злякані степи,
Січуть ракети голубінь небесну,
Ховаючи між хмар вогню серпи.
На згарищах зруйнованих будинків
Цвітуть кульбаби з поглядом вини,
Крізь свист ракет і грому поєдинків
Ховає світ образу сивини.
Блукає день, контужений від болю,
Шукає пес господаря сліди,
Іде весна по зраненому полю,
Втішаючи обпалені сади.
Здригнувся час на стрілках циферблату,
Завмер момент із кулею в стіні,
Ховає вітер відстань кострубату,
Малює докір пилом на вікні.
Вже другий рік весна бинтує рани,
В глибоких вирвах сіє маків - цвіт,
На тлі руїн засмучені тюльпани
Втішають біль у сутінках орбіт.
Котики вербові ніжить на стеблі,
Небо посміхається чистим безгомінням,
Приторкнувшись цвітом раннім до землі.
Березневе сонце підморгне уранці,
Приголубить перших квітів пелюстки,
Погляди замріяно скреснуть у мовчанці,
І під спів пташиний заблищатб зірки.
Березневі хмари неозорим подихом
Упадуть на землю буйноквіттям днів,
І розсиплять ранки дощ весняний поспіхом
На зимові спогади призабутих снів
Лунали вибухи вночі,
Весна блукала невесела,
В руїнах скиглили сичі.
І ось в окопі серед поля
Крізь відстань чує стогін, крик,
Як твердь міцніє його воля,
А в небі мліє молодик.
Він став на захист Батьківщини
В часи тривожні й вогняні,
За честь народу України,
Узявши зброю в дні сумні.
В боях, де світ ще гірше пекла,
Не раз він бачив люту смерть,
За волю йде війна запекла,
Боїв невпинна круговерть.
І ось полон.Рішучий погляд.
Цигарку курить, як завжди.
В думках домівка й щемний спогад
Від перших вибухів сліди.
В очах бійця і злість, і туга,
Палають в голосі слова,
В думках пульсуюча напруга -
Відплати грізна тятива.
- Ну что, укроп, навоевался?
" россии слава!"- повторяй!
Він ні на що не сподівався:
" Вкраїні слава, постривай!"
Летять ключі на Україну
До вщент зруйнованих осель,
Стоять герої до загину,
Тримають Бахмут - цитадель.
Шумлять вітри: " Героям слава!"
В окопах маки зацвітуть,
Відродить міць свою держава,
І люди в мирі заживуть.
Весна буятиме цвітінням,
Нестимуть квіти до могили,
А в небі тихим голосінням
Озвуться в славі тисяч крил.