Кольоровість

Сірий день крізь сірі хмари
В сірі душі загляда,
Промінь сонця ледь крізь сірість
Сонцемрійно спогляда.

Сірий дощ на сіру землю
Сумно стелиться рядном.
Сірий вечір огортає
Мокру вишню за вікном.

Сірі миші поховались
В сірі нірки від біди,
І на щастя, змиє мряка
Ледь помітні їх сліди.

Сірий день вдяга настирно
Сад у темні сіряки,
На обніжку он завмерли
Злісносірі будяки.

Сірий голуб сів магічно
На посірене гілля,
Простір неба його манить
І очікує земля.

Сірість зникне сіроплинно
На окраїнах буття,
Кольровість розфарбує
Сірі сходинки життя.

Сірі душі побіліють
В чистих водах джерела,
А барвисті знов засяють
В божій іскрі від тепла.

Вакцинація

В світі шириться тривога
І лунає засторога,
Бо в Китаї карантин,
Виник вірус ще один.

Covig знищує людей,
Ця болячка від мишей.
Мруть китайці наче мухи,
Це насправді, а не слухи.

Їли суп із кажанів,
Сто смертей за кілька днів.
Вже Європа у тривозі,
Навіть сполох б'ють у ВОЗі.

Як цей вірус подолати,
Радять маски купувати.
У аптеках справжній бум,
З них в одну подався й кум.

Стоїть в черзі і чекає,
А тривога допікає.
- Треба всій купить рідні,
Запастись на чорні дні.

Хай лежать і дожидають,
Про лихі часи всі знають.
Не дай Бог, щоб хтось завіз,
А запас не коле в ніс.

В черзі сам собі міркує,
Так про себе митикує.
Кум до нього набирає:
- Справи як?- його питає.

- Вже стою оце годину
Закуплюсь на всю родину.
- Куме,вируч і мене,
Бо хто зна чи омине?

Тож купи й моїй родині,
І на всіх кумі Ірині.
Грошей вистачить чи ні?
Буду вдячний день при дні.

Тільки він скінчив розмову
Телефон пеліка знову:
- Коля, де ти?Це сусід.
Випив чарочку як слід,

І про тебе ось згадав,
Як мене ти частував.
Тож заходь на чарку рому,
Як повернешся додому.

- Чергу ось зайняв, чекаю.
Як скулюсь!Коли не знаю.
Будем скоро маскуватись,
Від недуги рятуватись.

- Чи поможе маскування?
В нас свій спосіб рятування.
Власний виріб будем пити,
Щоб на вірус не хворіти.

З'їмо сала, часнику,
Вип'єм з м'ятою чайку.
Хай китайці їдять миш,
Стоять в черзі ти облиш.

В нас є свій імунітет,
Український наш секрет.
Оковита, як вакцина-
Це народна медицина.

Спирт вбиває всі мікроби,
І лікує всі хвороби.
Як все в тілі запече,
Вірус сам від нас втече.

- Причвалаю як до хати
Буде жінка чортувати.
- Ти про вірус натякни,
Телевізор їй вімкни.

Ну а вранці до сніданку,
Їй налий сто грамів з банки.
Поясни, що цю вакцину
Рекламує медицина.

Поки пошуки тривають
Щодня люди помирають.
Тож не слід репетувати,
Треба градуси вживати.

- Каже правду мій сусід.
Я стою - а вже обід.
Швидко створимо дует,
Щоб піднять імунітет!

Віршик для дорослих

Ти прокинувся - це раз,
Вогник в серці не погас.
За вікном росте трава,
Значить зрячий- це вже два.

Пригадав щасливі дні
Пам'ять маєш - буде три.
Грошей мало- не стогни,
Бідним руку простягни.

Харчів досить купувать,
Швидше схуднеш - це вже п'ять.
Людей чуєш - маєш слух,
Повезло, бо не оглух.

Взяли діти щось твоє,
Дякуй Богу - вони є.
Серце коле і болить,
Порадій, що можеш жить.

І допоки носять ноги,
В світ ведуть тебе дороги.
Не тримай на нього злість,
Порадій -і буде шість.

Руки теплі й обіймаєш -
Ти живеш і силу маєш.
Тож повідай це усім
Кожен тиждень днів по сім.

Зима.Сніги

Зима.Сніги.Дерева в білих шатах.
Дорогу місяць сяйвом обійма.
Іде зима вся в перлах і агатах,
І дивний світ у погляді трима.

Будинки.Парк.Алеї сніжно - білі.
Холодний вітер гладить ясени.
Вдягли берізки хустки із ванілі,
І скинуть їх на дзеркало весни.

Поля.Степи.Блукає тиша світом.
Летять у гості зорі до землі.
Фарбує ніч пейзажі снігоцвітом,
А день дрімає нишком на стеблі.

Настрій

У січні ранки хмуряться похмуро,
Колишуть тишу віти біля хат,
Ховає мить у погляди зажуру,
І лине час в мереживі лампад.

На кухні кава, за вікном негода,
Трамваїв стукіт спокій обрива,
Акорди дня наспівує погода,
А шарм дарує каві полива.

У січні ранки темні і мовчазні,
Й думки летять у простір за вікно,
Хвилин ескізи видно невиразні,
І дня штрихи як сіре волокно.

Та запах кави думку зупиняє,
Ковток терпкий пронизує теплом,
Краса горнятка сутінь розвіває,
І творить день шедеври за вікном.

Вже пахне день весною

Хоч ще зима,а пахне вже весною,
Землі вклоняються дощами небеса,
Бринить повітря тихою струною,
І запах зелені в повітрі воскреса.

Цьогоріч сніг не вкрив поля й долини,
Туман шептав веснянки повсякчас,
І розсипав на віття намистини,
Й низав гердан березам для прикрас.

В повітрі пахне прілістю терпкою,
А вітер тче  із листя килимки,
І крізь шпарини тиші й супокою
Ідуть за обрій вранішні димки.

Хоч ще зима, душа весні радіє,
Вже кличе сад господаря в ці дні,
На сонці груша знову молодіє,
Й вбрання весільне міряє у сні.

Хоч ще зима, та пахне день весною...

А зараз зими зовсім інші

Згадаю зими сніжно - білі,
Як хуга стукала в вікно,
На склі ялинки посріблілі
Ховали погляд під сукно.

Крізь ніч дивились очі - зорі,
А місяць стежку фарбував,
Й поля сріблясто - неозорі
Морозом вечір цілував.

Зима вдягала в розкіш парки,
Різьбила диво кришталі,
Й з дахів бурульок недогарки
В теплі купала на землі.

Я пам'ятаю холод лютий,
Червоний захід і мороз,
І став у кригу міцно скутий,
Вітрів і віхол симбіоз.

А зараз зими зовсім інші,
Якісь туманні і сумні,
Пейзажні тихо пишуть вірші,
Й романси грають весняні