Розписує узори чарівні
Зима - чаклунка пензлем до світанку,
Дарує день картини на вікні,
Виконуючи ночі забаганку.
Срібляться ніжні пензлика мазки,
Мов з витинанок дивляться сніжинки,
Сплітає день сюжети на разки,
А час збирає сніжні намистинки.
Зими я бачу дивний силует,
Вона холодна й ніжно - феєрична,
Мороз створив божественний портрет,
Її краса бентежно - споконвічна.
Уміла б я творити як вона,
Лиш хистом і натхненням малювати.
Ось так: без фарб, паперу й полотна,
Розписувати світ і дивувати.
Немає коментарів:
Дописати коментар