Минають дні, спливають мокрі ранки,
Втікає час за обрій сірих днів,
Сховали погляд сонячні світанки
Грудневими долонями дощів.
Десь чутно звуки сумно - одинокі
Від шелесту обмоклого гілля,
А погляди ночей похмуроокі
У смутках віддзеркалює земля.
В калюжі сірій мить купає спокій,
На плин буття накинула плащі,
І прошептала липі одинокій,
Чому проникли в сутінках кущі.
А краплі ніжно дивляться спросоння
На світ чарівним блиском кришталю,
Як ранок розстила на підвіконня
Скрипічний ключ маестро - скрипалю.
Немає коментарів:
Дописати коментар