Тихо ніч опускає завісу,
День втомившись, чекає антракт,
Час виводить відому актрису,
Тиху мить, як обіграний факт.
Тінь малює сумні силуети
В задзеркаллі нічних ліхтарів,
Проводжаючи в безвість дуети
Сірих ранків і сум вечорів.
Ще блукають загублені звуки
Метушні заклопотаних днів,
Десь трамвай відчекснює стуки
В тиші колій і спокої снів.
Ходить ніч, розпрвіляючи крила,
Думка лине в обійми до сну,
А душа розправляє вітрила,
Аби мрію зустріти ясну.
Немає коментарів:
Дописати коментар