І похмурих днів до себе не гукай,
Ніжним золотом обсипала сади,
В цім теплі нехай потішаться плоди.
Розмалюй багрянцем парки і ліси
Покажи величність пізньої краси,
Подаруй природі свій коштовний скарб -
Світ відтінків золотавих фарб.
Люба осінь, твоя врода - з трав роса,
Ніжна й чиста, наче радості сльоза.
А вогонь душі , з медами теплий віск,
Хоч в очах уже відцвів кохання блиск.
Заспівай осанну горам і полям,
Пошепчись вночі таємно із гіллям,
Напиши поему в вічність для буття,
Щоб життя плекало ніжні почуття.
Немає коментарів:
Дописати коментар