А листопад замів за нею слід,
У тихих снах природа овдовіла,
А ранків блиск розсіявся і зблід.
Понурий парк розхристаний і босий
Пейзаж ховає в сутінках доби,
А тихий дощ, мов ангел безголосий,
Впаде слізьми на клени і дуби.
Ти дивишся невесело й понуро,
Твій погляд - сірі хмари в небесах,
І ранок прокидається похмуро,
Озвавшись тихо в смутку голосах.
Чому не йдеш, чому ховаєш вроду?
Вже грудень протоптав тобі стежки.
Закутай в сніг оголену природу,
На сірий фон зроби свої мазки.
Немає коментарів:
Дописати коментар