Такий невимушено - стильний,
У теплих барвах степових
Розносить аромат живильний.
У ньому щедрість і краса,
Усе добро весни земної,
В букеті квітнуть небеса,
Краса й свобода в супокої.
Даруйте квіти польові
На ювілеї і на свята,
У дні погідні й дощові
Коли земля на цвіт багата.
В задумі з хмарами журиться,
Немов невесело дивиться,
І так до землі низько хилиться.
Сіріє воно сумуючи,
З дощем по парку мандруючи.
У краплях важких розчинилося,
І з сумом на світ подивилося.
Тож небо чомусь засмутилося.
Чи то від спеки втомилося?
А може плаче співаючи,
Дощами сум обмиваючи.
Насупилось небо між хмарами,
Нависло над травами - чарами,
В калюжі дивиться з острахом,
І блідне, і міниться поспіхом.
З вітрами шумить за вікном,
І шле грозові телеграми,
Затягує небо сукном.
Розкидало бісер на трави,
Напрює соком стебло,
Купає і ніжить отави,
Мов смутку того й не було.
Вдихаю я літа принади,
Солодкі й духмяні плачі,
І ніжно - п'янкі серенади,
Що ранкам впадуть,мов плащі.
А може весна то ридає,
Прощаючись плачно вночі,
Свій смуток дощами змиває,
А вітер втішає плачі.
А мокре гілля вітер заколисує,
Зникають краплі швидко на стіні,
Він лиш водою цей пейзаж розписує.
Співає дощ під тиху гру вітрів,
З громами часом у дует єднаючись,
І на палітрі сірих кольорів,
Гроза гукає, голосно вітаючись.
Втихає дощ, не чутно крапель гри,
Природа розквіта немов від щастя,
Між хмар не видно темної жури,
Проміння шле вже радісне причастя.
Відцвілись нарциси і тюльпани
На пейзажах пізньої весни,
В білий цвіт оздоблені каштани,
В жовтих барвах грають полини.
В білий шарф закуталась акація,
Аромат чарує і п'янить,
Бджіл гучна травнева медитація
Над цвітінням голосно дзвенить.
Пахне м'ята сонячними ранками,
Пестить промінь вранішню росу,
І п'янієш сонними світанками,
Як вдихаєш створену красу.
Сріблить квіти ніжно вранці в квітнику,
І збирає звуки в сонячні октави,
Мов плете мережку дивну на вінку.
Вишиває травень гладдю небокраї,
Марево гаптує в сизій далині,
Зустрічає вранці золоті розмаї,
Променем танцюючим жваво на стіні.
Розсипає травень свою дивну вроду
На поля шовкові,луки і сади,
Кидає свій погляд на прозору воду,
І співа натхненно на усі лади.
