А мокре гілля вітер заколисує,
Зникають краплі швидко на стіні,
Він лиш водою цей пейзаж розписує.
Співає дощ під тиху гру вітрів,
З громами часом у дует єднаючись,
І на палітрі сірих кольорів,
Гроза гукає, голосно вітаючись.
Втихає дощ, не чутно крапель гри,
Природа розквіта немов від щастя,
Між хмар не видно темної жури,
Проміння шле вже радісне причастя.
Немає коментарів:
Дописати коментар