Прощання з літом

Відцвіло, відгомоніло, відшуміло

В ароматах матіоли й чебрецю,

І в степах десь ген за обрієм зомліло,

Й тихо впало між кущами ялівцю.

Віджовтіло, відбуяло, відродило

У садах на грушах, сливах і в полях

І на лозах виноградних захмеліло,

Й понеслось в легкому танці по гаях.

Відсвітилось, відсміялось, відкохалось

На річках, в ставках, озерах і в морях,

Й поцілунком ніжнотерпко попрощалось,

Залишивши втоми блиск на ліхтарях.

Серпневе

 

Обійми мене поглядом ніжно, 

Теплим подихом літніх ночей,

Доторкнись блиском ранку маніжно,

Щоб проміння лилось із очей.

Зачаруй ароматом рахманним,

Чай на зіллі із трав завари,

І легким, обережно спонтанним

Рухом сон із чола обітри.

Ніжний серпню, від спеки хмелію,

І від щедрості  в солоді днів,

А в душі тішу завжди надію,

Щоб зустрітись під шепіт садів.

На відстані буття

 

В днях спекотних,

В ніжних ранках

Літо проліта,

У прочинену фіранку

Осінь загляда,

На вітрилах 

Днів ласкавих

Линуть почуття,

А надія легкокрила

Душу звеселя.

Що чекаєш ти

Від долі,

Не таї думки,

Вже у посмішці щасливій

Квітнуть пелюстки,

Мрія світить з високості,

Що тут не кажи,

Тож на відстані рожевій

Радість збережи.

У чеканні світанковім

Літо проліта

Осінь в чари кольорові

Погляд огорта

Догоряє літо

 Догоряє літо,догоряє

В променях гарячих дотліва,

Соком яблунево - виноградним

У плодах на гіллі дозріва

Догоряє літо в дні серпневі

В диханні задушливих ночей,

І спадає тихо в безгоміння

Вечоровим смутком із очей.

Догоряє літо на баштані

В ароматній скибці кавуна,

І вкрапляє звуки соковиті

У пісні маестро - цвіркуна.

Догоряє літо у покосах

Пізніх трав, на золотих медах,

І летить за ластівкою легко

В голубінь по сонячних слідах.

В Інстаграмі

В баби Марфи - ювілей,

Рік як в Інстаграмі,

Засіяла ввесь город

По повній програмі.

Сидить тішиться щодня - 

Шукає розваги,

У діректі вся рідня

До її уваги.

Компліменти , наче дощ,

Падають щоночі,

Кожен стелиться, як сніг,

Вже рота охочих.

Баба в Gооgl очі рве,

Переклад шукає,

А Степан в кінці села

В сторіз відправляє.

Він до баби зачастив,

Як вмерла дружина,

І зійтись її просив,

Бо сам , як билина.

Але Марфа - ні в яку.

Сама собі пані!

Сумно діду - бідаку,

З відчаю - на грані.

Кум Степану розповів,

Як Марфу вкрутити,

У Фокстрот його повів,

Щоб айфон купити.

В автарці указали,

Що він Smit із штату,

Ще й картинку закачати

Яскраву й багату.

Знайшли Марфу в Інстаграм,

В коханні зізнались,

Прилили це по сто грам

Та й порозбігались.

Гляне Марфа в телефон - 

Сміється й красніє,

А Степан бере айфон

І тихо радіє.

Дума баба - заживу 

Хоч на старість віку.

Буду долари там мати

Сповна і без ліку.

Smit вже Марфі обіцяє

Приїхать забрати,

Баба дату визначає,

Щоб хату продати.

Все село гуде й пліткує

Про Марфу і Штати ,

А Степан все вижидає,

Коли куплять хату.

Баба хату продала,

Містера чекає.

На сторінку загляда - 

А її немає.

Тут Степан пішов до Марфи

Спічува, жаліє,

І співає дифірамби - 

В баби серце мліє.

В Інстаграм  Степан зайшов,

Подякував чемно,

Бабу так собі знайшов,

То все -  не даремно!

Обсипається літо

Обсипається літо пелюстками шовковими,

Тихо падає зорями в простір світу земний,

Озивається в тиші голосами казковими

І дарує із квітів букет запашний.

Літо грається з променем безтурботно і радісно,

Прохолодою ранки огортає ясні,

А за обрієм серпень підкрадається заздрісно

І наспівує потайки ніжні липню пісні.

Обдаровує літо веселковими барвами,

Ніжить погляд пейзажами і прибоєм морським,

Пада вранці під ноги росянистими травами

І повітрям напоює соковито - п'янким.

Емоційне

Згадаю дні в сльозах дощу обкупані,

Солодкий світ промоклий і близький,

А почуття, у сумнівах заплутані

На горизонт розсипані земний.

Проходять дні з холодним смутком змішані,

Й душа сховалась в голосах сипких,

А ранки, мов туманами завішені,

І спогади у присмаках терпких.

Стрічаю дні, у бризках сонця скупані,

І очі ринуть в голубінь небес.

Мої думки в в яскравий світ заплутані

Й життя вирує в пристрасті чудес.