Безшумно спала осені краса

Похмуро дивляться осінні небеса,
І промінь з вітром бавитись не хоче,
Безшумно спала  осені краса,
Дощ шлейф брудний по вулицях волоче.

І змиє лист в калюжі біль з душі,
А бруд покриє днів журбу безжально.
Й на крилах вітру зникне він в глуші,
Прощаючись із світом сповідально.

А осінь то лікує, то болить,
ЇЇ краса в поезії і в прозі,
І творчий лет невзмозі зупинить
Стрімкі вітри, що втихли при дорозі.

Вони немов приспали її дар,
Обвітрили красу й чарівну вроду,
Озветься час- і новий Ренуар
Поверне знову в фарбах їй свободу.

Осінній день приліг мені на плечі

Осінній день приліг мені на плечі,
Він весь тремтить від холоду вітрів,
Блукав самотньо в тихій порожнечі
Між голих кленів, лип і яворів.

Він не хотів із осінню прощатись,
Яка сумує й плаче за вікном,
І буде знов у мріях сподіватись,
Коли вона всміхнеться бурштином.

Цей день мені повідав про розлуку,
Прошепотів, що сумував між хмар,
Про ту гірку,отруйно - хвору муку,
Що сповільняє часу календар.

Ми зайдем з ним в батьківську рідну хату,
Теплом зігріє кава і альбом,
Вдихнем ковток дитинства аромату,
І втішить сніг, що випав за вікном.

Осінній бал красуня дарувала

Сьогодні танго осінь танцювала,
А вчора  вальс кружляла по стежках,
Ритмічно степ в негоду вибивала,
Й стрибала польку вранці по садках.

На біс ішла красиво й граціозно,
Мов примадонна сходила нова,
На струнах вітру грала віртуозно,
Щоб чарувала музика жива.

Я закохалась в осінь випадково,
В її тонку й божественну красу.
Прийшла вона нізвідки загадково
В палітру фарб і в музику часу.

Осінній бал красуня дарувала,
Кружляла вальс із вереснем лиш мить,
Ритмічно танго з жовтнем витинала,
А з листопадом зникне відпочить.

Зніма перуки осінь з лип -кокеток

Зніма перуки осінь з лип - кокеток,
Березам вітер коси розпліта,
Прикрасить жовтень осені маєток,
І стихне вранці листя суєта.

Густий туман у парку заблудився,
Бурштин зніма з природи навмання,
В дворах поволі й легко розчинився,
Ховаючи обвітрене  вбрання.

Холодний ранок спить в обіймах міста,
І марить в снах про літа дні ясні.
Прозорі краплі на разках намиста,
Спадають в трави, як дощі дрібні.

А листопад укриє землю листям,
Всміхнеться хмарам ніжно на льоту,
Розкаже він розхристаним обійстям
Про сум дерев в цю пору золоту.

Схова перуки осінь у валізи,
І мовчки сяде  в потяг без вмовлянь.
В туман загорне створені ескізи,
Й сховає їх у хмарах сподівань.

Осінній дощ розпише скло вітражне

Змиває дощ осінню позолоту
 Красу садів і фарби теплих днів.
 Зриває вітер стрімко всю пишноту,
 І час сплива у барвах півтонів.

Потоки сліз обізвуться журливо,
Тремтячим лист в них буде доживать.
Той плач сумний безжально і тужливо
 В вечірній тиші ляже спочивать.

Осінній дощ розпише скло вітражне,
А сірість дня відтінить у  калюжі.
 Дарує осінь відео колажне,
 Дощ розмиває погляди байдужі. 

Убрався клен в осінню позолоту

Убрався клен в осінню позолоту,
Красою вабить погляди людські,
Та скоро холод зніме ніжну цноту
І ляже листя в просіки вузькі.

Багрянцем барв красуються простори,
В шовки зелені вдягнено поля,
І линуть ніжні осені мінори,
А вітер з садом тихо розмовля.

Стоять дерева в відчаї й зажурі,
На жаль, нема в природі вороття,
В задумі сад зустріне дні похмурі,
І лист останній зникне в небуття.

У обійми вечір пригортає

У обійми вечір пригортає
Щось шепоче тихо в безгоміння,
Й сум з душі, мов листя облітає,
І несе, як птиця,в сновидіння.

Щось святе я бачу десь між хмарою,
Погляд зір мене бентежить в сутінках,
Мама й тато перед Богом парою
Йдуть удвох по тих небесних сходинках.

Трохи сумно на душі і болісно,
Бо роки злетіли не питаючи,
А гукнуть їх хочеться так голосно,
Й хоч уявно, ніжно обіймаючи.