Він весь тремтить від холоду вітрів,
Блукав самотньо в тихій порожнечі
Між голих кленів, лип і яворів.
Він не хотів із осінню прощатись,
Яка сумує й плаче за вікном,
І буде знов у мріях сподіватись,
Коли вона всміхнеться бурштином.
Цей день мені повідав про розлуку,
Прошепотів, що сумував між хмар,
Про ту гірку,отруйно - хвору муку,
Що сповільняє часу календар.
Ми зайдем з ним в батьківську рідну хату,
Теплом зігріє кава і альбом,
Вдихнем ковток дитинства аромату,
І втішить сніг, що випав за вікном.
Немає коментарів:
Дописати коментар