І промінь з вітром бавитись не хоче,
Безшумно спала осені краса,
Дощ шлейф брудний по вулицях волоче.
І змиє лист в калюжі біль з душі,
А бруд покриє днів журбу безжально.
Й на крилах вітру зникне він в глуші,
Прощаючись із світом сповідально.
А осінь то лікує, то болить,
ЇЇ краса в поезії і в прозі,
І творчий лет невзмозі зупинить
Стрімкі вітри, що втихли при дорозі.
Вони немов приспали її дар,
Обвітрили красу й чарівну вроду,
Озветься час- і новий Ренуар
Поверне знову в фарбах їй свободу.
Немає коментарів:
Дописати коментар