Березам вітер коси розпліта,
Прикрасить жовтень осені маєток,
І стихне вранці листя суєта.
Густий туман у парку заблудився,
Бурштин зніма з природи навмання,
В дворах поволі й легко розчинився,
Ховаючи обвітрене вбрання.
Холодний ранок спить в обіймах міста,
І марить в снах про літа дні ясні.
Прозорі краплі на разках намиста,
Спадають в трави, як дощі дрібні.
А листопад укриє землю листям,
Всміхнеться хмарам ніжно на льоту,
Розкаже він розхристаним обійстям
Про сум дерев в цю пору золоту.
Схова перуки осінь у валізи,
І мовчки сяде в потяг без вмовлянь.
В туман загорне створені ескізи,
Й сховає їх у хмарах сподівань.
Немає коментарів:
Дописати коментар