Квітень

 Пахне небо ключами лелечими,

Степ - засіяним хлібним зерном,

А на пагорби давньо - старечими

Дати йдуть під доби знаменом.

Вітер грає сюїту нагривисто,

Задивляючись в неба блакить,

Звуки квітня лунають обривисто,

Закохавшись в заквітчану мить.

І нікчемно сховалися в попелі

Зло й безкарність людського буття,

Мить виписує похапцем векселі

На відстрочку боргів в майбуття.

Води змиють злорадство минулого,

Зітре час озвірілості слід,

Промінь визирне з неба похмурого,

Впавши тінню на мідний софіт.