Красою вабить погляди людські,
Та скоро холод зніме ніжну цноту
І ляже листя в просіки вузькі.
Багрянцем барв красуються простори,
В шовки зелені вдягнено поля,
І линуть ніжні осені мінори,
А вітер з садом тихо розмовля.
Стоять дерева в відчаї й зажурі,
На жаль, нема в природі вороття,
В задумі сад зустріне дні похмурі,
І лист останній зникне в небуття.
Немає коментарів:
Дописати коментар