Чебрець вбирає запах літа,
Природа щедра і багата,
Дощами втішена й полита.
Цей теплий дощ такий ласкавий,
Купає трави у купелі,
А промінь сонячно - жовтавий
Збирає літні акварелі.
Вже на травах сріблиться роса,
Прокидається сонно світанок,
Під вуаллю сховалась краса.
Десь у небі проблискує сонце,
Жде троянда з проміння тепла,
Глянув поспіхом день у віконце,
І приліг на листочках стебла.
Якось у кавярні,
Говорили про відпустки,
Про плани захмарні.
У період карантину
Важко спланувати,
Відпочинок за кордоном
Треба забувати.
В кінці травня вже нарешті
Тепло завітало,
Галя каже:
- Я купальник у сумку поклала.
Їй Наталя:
- Треба швидко город прополоти,
Ще й курчата полупились,
Додали турботи.
Розвйшлись, погомлніли
Раді, що зустрілись.
Кожна плани має власні,
На тім й розлетілись.
Час іде, відпустка, плани,
Ніколи зустрітись,
В телефонному режимі
Раді поділитись.
- Я на морі,- каже Галя,
- Сиджу замерзаю,
Що з купальником робити,
Навіть і не знаю.
- А я вдома, вдягла светр,
Готую вечерю,
Запікаю у духовці
Смачненьку печеню.
- А тобі я дам пораду,
Напиши Миколі,
Нехай вишле теплих речей
Щтук три бандеролі.
Такий невимушено - стильний,
У теплих барвах степових
Розносить аромат живильний.
У ньому щедрість і краса,
Усе добро весни земної,
В букеті квітнуть небеса,
Краса й свобода в супокої.
Даруйте квіти польові
На ювілеї і на свята,
У дні погідні й дощові
Коли земля на цвіт багата.
В задумі з хмарами журиться,
Немов невесело дивиться,
І так до землі низько хилиться.
Сіріє воно сумуючи,
З дощем по парку мандруючи.
У краплях важких розчинилося,
І з сумом на світ подивилося.
Тож небо чомусь засмутилося.
Чи то від спеки втомилося?
А може плаче співаючи,
Дощами сум обмиваючи.
Насупилось небо між хмарами,
Нависло над травами - чарами,
В калюжі дивиться з острахом,
І блідне, і міниться поспіхом.
З вітрами шумить за вікном,
І шле грозові телеграми,
Затягує небо сукном.
Розкидало бісер на трави,
Напрює соком стебло,
Купає і ніжить отави,
Мов смутку того й не було.
Вдихаю я літа принади,
Солодкі й духмяні плачі,
І ніжно - п'янкі серенади,
Що ранкам впадуть,мов плащі.
А може весна то ридає,
Прощаючись плачно вночі,
Свій смуток дощами змиває,
А вітер втішає плачі.