Сумує небо, засмутилося

Сумує небо, зажурилося,

Дощами літніми умилося,

Скрадають тугу хмари потайки,

А дощ їм казку шепче пошепки.

Ідуть дощі, на землю падають,

Погідні дні троянди згадують.

Ген, колос в полі наливається,

Землі з подякою вклоняється.

Сумує небо, засмутилося,

Журбі нерадісно скорилося.

Збирає час акорди поспіхом,

Сховалось сонце ніби з острахом.