Де вітри гуляють в самоті.
Виллю сум з душі на видноколі,
Й попрощаюсь з ним у гіркоті.
Розкажу, як зустрічала ранки,
Милувалась росами й дощем,
Й на зорі,оспівані світанки,
Проводжала в сутінки з плачем.
Розповім про квіти й буйні трави,
І магічний голос цвіркуна.
Про гінкі нескошені отави,
Що п янять,мов зілля чаклуна.
Я зізнаюсь в щирості й любові,
Й відпущу в таємну світлу путь.
Припиню розмову напівслові,
Щоб вже подих осені відчуть.
п'янять
п’янять
п’янять
п’янять
п’янять
п’янять
Немає коментарів:
Дописати коментар