Воском плаче свіча,

Тане тихо й печально.

Обірвались життя

Так миттєво й безжально.

Слізьми плаче свіча,

        Пломеніє в безодні.

        Стогне болем душа

        В дні тяжкі і холодні.

Сумно плаче свіча

Слізьми й кольором крові.

Градом вбита душа

      Не блага вже любові.

   

         Тихо плаче свіча

     Світлом гірко – яскравим.

 Звір розчавив життя

З жалем вовчолукавим.

Догоряє свіча,

Мить хвилини рахує.

Зграя людововків

Як про подвиг звітує.

Ось і згасла свіча,

Та тепло народилось.

А  у душах людських

Янголи оселились.