Чорнобривці цвітуть біля школи

Чорнобривці цвітуть біля школи,

Разом  сіяли їх навесні,

Бо хотілось віддячить за щедрість

Цій квітучій і рідній землі.

Хай красуються  завжди барвисто,

І чекають метких школярів.

Хай  розноситься галас дитячий,

Мов переспів пташиний з садів.

Раннє сонце багрянить пелюстки,

І сріблиться роса на квітках.

Дивна казка з квіткових етюдів

Через роки  з’являється в снах.

Квіти пестили ніжно, з сумлінням,

Вклали душу і частку тепла.

Хіба можна цю радість забути,

Коли в душах нуртує весна.

Так, ми вчились рослини любити,

В них вбачали початок  життя.

Зрозуміли – прекрасне є вічне,

А потворне – помилка буття.

Чорнобривці – то вчительки ласка,

То наука життя на віки.

Хай  доріжка до школи  нас манить,

Кличе в юність крізь дні і роки.

Поблукаймо між трав буйноквіття,

Невідомих галявин життя.

Повернімось  по стежці до школи,

Щоб сприйняти нові відчуття!

Тут побачимо  знов чорнобривці,

Вчителів ,  і в цю  трепетну мить

Зрозумієм, яке все  це  рідне…

 Клумба в квітах майбутнім зорить.