понеділок, 11 липня 2016 р.







Чорнобривці цвітуть біля школи
Чорнобривці цвітуть біля школи,
Разом  сіяли їх навесні,
Бо хотілось віддячить за щедрість
Цій квітучій і рідній землі.

Хай красуються  завжди барвисто,
І чекають метких школярів.
Хай  розноситься галас дитячий,
Мов переспів пташиний з садів.

Раннє сонце багрянить пелюстки,
І сріблиться роса на квітках.
Дивна казка з квіткових етюдів
Через роки  з’являється в снах.

Квіти пестили ніжно, з сумлінням,
Вклали душу і частку тепла.
Хіба можна цю радість забути,
Коли в душах нуртує весна.

Так, ми вчились рослини любити,
В них вбачали початок  життя.
Зрозуміли – прекрасне є вічне,
А потворне – помилка буття.

Чорнобривці – то вчительки ласка,
То наука життя на віки.
Хай  доріжка до школи  нас манить,
Кличе в юність крізь дні і роки.

Поблукаймо між трав буйноквіття,
Невідомих галявин життя.
Повернімось  по стежці до школи,
Щоб сприйняти нові відчуття!

Тут побачимо  знов чорнобривці,
Вчителів ,  і в цю  трепетну мить
Зрозумієм, яке все  це  рідне…
 Клумба в квітах майбутнім зорить.

Немає коментарів:

Дописати коментар