Намалюю я лист

 

Намалюю я сад 

На долонях світанків,

В ніжних звуках цикад 

Зачарованих ранків.

Намалюю степи 

І пшеничні простори,

Трав покоси сухі - 

Дивні літа узори.

Намалюю ріку,

Що по руслу гуляє,

І прибій буйних хвиль,

Як на берег лягає.

Намалюю квітник 

І яскраві жоржини, 

Як зриває листопад 

Барви з днів, мов провини.

Намалюю я день,

Що у простір спливає,

Як з мелодій пісень 

Світ в життя поринає.

Намалюю журбу,

Що із листям кружляє,

Сум і спокій дібров,

Що у тиші блукає.

Намалюю я лист,

Що на землю лягає,

Дивний осені хист,

Що за часом спливає.

Прийдеш ти в кімнатну тишу

 

Прийдеш ти в кімнатну тишу 

Без запрошення щораз,

Вмить всі справи я залишу 

І зустріну без образ.

Вже погляну обережно 

За зашторене вікно,

Погляд знітиться бентежно,

Згорне ночі полотно.

І в душі засяє ранок, 

Посміхнувшись крадькома,

Привітається серпанок,

Хоча крадеться зима.

Я скажу : " Тобі я рада,

Дню прийдешній, так і є.

Час - чаклун, а мить - розрада,

Коли сонечко встає.

Знов прийшов, я дуже вдячна 

За візити у життя,

Зустріч ця така магічна,

Світлий дотик до буття"

Блукає осінь в парку поміж лип

 Блукає осінь в парку поміж лип,

Печальний погляд затишку шукає,

В цю мить самотній чутно гілля скрип,

Так вітер в гості зиму зазиває.

Вона тримає мокрий жовтий лист,

Очима пестить ніжну хризантему,

Дарує квітам щедро  аметист,

І творить час завершену поему.

Сховалась осінь мовчки у дворах, 

Вона сумна,змарніла, одинока.

Зими вже чутно кроки у ярах,

Шумлять вітри,бо осінь вже глибока.

Стоїть осіння тиша на порозі

 Стоїть осіння тиша на порозі 

Така таємна, дивна і сумна,

Десь розгубила щастя по дорозі 

І обірвалась радості струна.

Вона мовчазно в сутінь час манила,

Де мить творила сонні вітражі,

І таємничістю довкола все обвила,

Завороживши погляди чужі.

В осінній тиші сад відчує спокій,

Пожовкле листя - втіху і печаль.

А їй мовчазній, гордо - одинокій 

Накине вечір з світлотіні шаль.

І не важливо, що сьогодні осінь

 

І не важливо, що сьогодні осінь,

Що гаснуть барви ніжних, теплих днів,

Що дощ ховає неба світлу просить,

А вітер тішить просіки садів.

І не важливо, що дощі шепочуть,

Що клен ховає погляд навмання,

Що хмари шлейф із сирості волочать,

І що дерева скинули вбрання.

І не важливо, що побачу зранку:

Проміння сонця чи сумний пейзаж,

Прийму природи мить, як забаганку 

І спогад створить втішний антураж.

Осінні квіти

 Осінні квіти - краса остання.

Холодних ранків чарівна мить.

Букет яскравий з алей вітання 

Крізь подих вітру немов летить.

Осінні квіти збирають фарби 

З палітри листя багряний днів.

Дарують погляд і сонця скарби 

На полотно з позолота снів.

Осінні квіти з дощів жаданих 

Збирають краплі солодких мрій.

І на картинах митців незнаних 

Залишать погляд таємний свій.

Сказала осінь жовтню

 Сказала осінь жовтню: " Прощавай!

Я за тобою буду сумувати,

Пробач, вже час, мене не забувай,

Любила я і ти умів кохати.

Злетіли дні з лелеками в політ,

А ми лиш мить отримали в дарунок,

І цей солодкий і чарівний світ 

Нам дарував гарячий поцілунок.

З тобою я творила і цвіла,

Мені ти дав натхнення і палітру,

Я у пейзажах барвами  жила,

І мала крила з творчості і вітру.

Ти дарував мені букети хризантем,

Вдягав вбрання на мене золотаве,

Водив мене у мрії ясним днем,

Нам щастя посміхалося яскраве.

Кохання мить.На жаль, прийшла пора,

Завершити написану картину, 

Вже щастя мить у барвах відцвіла,

А інший йде до мене на гостину.