Що гаснуть барви ніжних, теплих днів,
Що дощ ховає неба світлу просить,
А вітер тішить просіки садів.
І не важливо, що дощі шепочуть,
Що клен ховає погляд навмання,
Що хмари шлейф із сирості волочать,
І що дерева скинули вбрання.
І не важливо, що побачу зранку:
Проміння сонця чи сумний пейзаж,
Прийму природи мить, як забаганку
І спогад створить втішний антураж.
Немає коментарів:
Дописати коментар