Розкрило небо парасолю

 Розкрило небо парасолю,

Тримає в схованці дощі,

Голубить ранками тополю,

Сховавши погляд у кущі.

Вдягли в цей час осінні хмари 

Вбрання посріблено важке,

Крильми окутали бульвари,

Далеке вчора і близьке.

Земля ж чекає подих свіжий,

Дощів вимолюють поля,

А степ обвітрений і сизий,

Благальну оду промовля.

І видно, як усе стомилось 

Чекати краплі дощові,

А може їм уже наснились 

Замети білі снігові.

Благають луки, ліс прохає 

Ковток осінньої води,

А вітер мовчки прокладає

Дощам із золота сліди.

Блукає осінь в парку між алей

 Блукає осінь в парку між алей,

А вечір сипле листя золотаве,

Покличе музу трепетно Орфей,

Всміхнувшись небу в сутінках лукаво.

Стара сосна в ошатному вбранні 

У тишу снів крізь у темінь заглядає,

Про плин часу нагадує мені,

В ту мить,як світ вмовка і засинає.

Ховає листя відчай і красу,

Земля вбирає шелесту відтінки,

І у акордах вічності й часу 

Наниже мить, як спогад, намистинки.

Бринить на травах осені сльоза

 Бринить на травах осені сльоза,

Збирає жовтень краплі - намистини,

І чистих вод таємна бірюза 

Відтінить блиск осінньої картини.

Холодна ніч вколише ясени,

Співаючи тихенько колискову,

І буде парк дрімати до весни,

Аж поки створить час нову обнову.

Пожовкле листя в вальсі знов кружля

Під музику вітрів багрянокрилих,

Художник - жовтень тішиться здаля 

Красою фарб від холоду змарнілих.

Я дощ люблю

 Я дощ люблю, він пахне небом 

І прілим листям у саду,

Ріллею мокрою і степом,

І соком груші на меду.

Він пахне осінню й туманом,

І сумом довгих вечорів,

І морозцем, що під парканом 

Блакитним поглядом зацвів.

Я дощ люблю, коли він стука

Мені в зашторене вікно,

Коли на простір ніч сторука 

Розсипле випране рядно.

Він пахне лісом і грибами,

І теплим чаєм на столі,

І жовтня мокрими слідами,

І зойком пилки у селі.

Я дощ люблю, бо він малює 

На склі прозорі вітражі,

А вечір в сутінках сумує 

І мліють сірі міражі.

Я дощ люблю, його сонату

Таку задумливо нічну,

Осінню стильну травіату 

В обіймах темряви і сну.

Жовтневий ранок дивиться на час

 

Жовтневий ранок дивиться на час 

І промінь любо кличе на гостину,

Зібравши фарби з сонячних прикрас,

Дарує день для осені світлину.

У небі вже курличуть журавлі,

Сумні поля закутались у шалі,

Фарбує осінь золотом жалі,

Зітерши пензлем вранішні печалі.

Шумлять гаї мелодію сумну,

Знімає вітер шати із тополі,

І таїну вколисаноземну 

Вдихає ранок радісно поволі.

Вихідний

 Субота.Осінь.Спокій.Ранок.

Вівсянка.Фрукти.Чай.Сніданок.

Духи.Люстерко.Гроші.Думка.

Дорога. Ринок.Список.Сумка.

Капуста.Морква.Борщ.Приправи.

Прання Білизна.Праска.Справи.

Платіжки.Банк.Трамвай.Зупинка.

Обід.Пюре.Салат "Родзинка".

Маршрутка.Час.Дорога.Втеча.

Садок.Квітник.Душа.І вечір.

Землі дощем вклонились небеса

 Землі дощем вклонились небеса,

Лягли спочити хмари біло - сині,

А десь в туманах сріблиться роса,

І день приліг спочить на горобині.

Шепталось листя в просіках вузьких,

А вітер пестив ніжно коси - віти,

Уже в полях далекий і близьких

Надходив вечір з  днем погомоніти.

Блукала тиша в присмерку степів,

Співав цвіркун свою душевну оду,

А вечір слухав, тішивсь і радів,

І зустрічав омріяну свободу.