Землі дощем вклонились небеса,
Лягли спочити хмари біло - сині,
А десь в туманах сріблиться роса,
І день приліг спочить на горобині.
Шепталось листя в просіках вузьких,
А вітер пестив ніжно коси - віти,
Уже в полях далекий і близьких
Надходив вечір з днем погомоніти.
Блукала тиша в присмерку степів,
Співав цвіркун свою душевну оду,
А вечір слухав, тішивсь і радів,
І зустрічав омріяну свободу.
Немає коментарів:
Дописати коментар